середа, 11 липня 2018 р.

Правила написання психологічної характеристики на учня.

   

    Часто практичним психологам навчальних закладів надходить запит на діагностику дитини та подання результатів обстеження в різні служби. Оптимальним варіантом представлення результатів обстеження є психологічна характеристика учня. Розглянемо схему характеристики та наведемо приклади.
   Формулювання психологічного заключення є однією з важливих професійних навичок практичного психолога. Адже необхідно узагальнити інформацію, отриману про клієнта за результатами бесіди, застосування психологічних тестів та інших методик.

   Як правильно написати характеристику на учня?

    Перед тим, як звернутися де схеми, необхідно з’ясувати не менш важливі питання. Готуючи психолого-педагогічну характеристику учня, психолог має: 

  • знати, де вона буде використана 
  • враховувати межі своєї відповідальності 
  • скласти документ професійно. 
 Куди і навіщо характеристика
    Найчастіше запит надходить на пред’явлення характеристики учня до:

  •  ПМПК
  •  лікарні (психіатру або психоневрологу)
  •  соціальної служби
  •  суду тощо. 

   Знати цільове призначення характеристики вкрай важливо, адже запит визначає завдання та методи обстеження. 
  Якщо документ для:

  • ПМПК — то особливу увагу фахівець звертає на пізнавальну сферу
  •  соціальних служб — у характеристиці (наприклад, важковиховуваного учня) зауважують на емоційному стані, соціальних контактах, особистісних рисах тощо.

У будь-якому разі на обстеження дитини, яка не досягла 14 років, потрібен дозвіл батьків. Винятком є ситуації, пов’язані з питанням опікунства над дитиною.

 Якщо дитині більше 14 років, вона може відмовитися від діагностики. Виключенням може бути її певний психічний стан, що обумовлює неспроможність приймати адекватні рішення.
Добре, коли батьки дитини чітко уявляють цільове використання психологічного заключення, як-от:
  •  дати характеристику рівня психологічної готовності дитини до шкільного 
  • навчання написати заключення за результатами профорієнтаційної діагностики.
 Проте в психологічній практиці трапляються досить етично складні ситуації. Наприклад, шкільному психологу надходять запити з’ясувати, до кого дитина більше емоційно прив’язана — до матері чи батька.
   У відповідь на будь-який запит практичний психолог має: 
  • скласти максимально об’єктивну характеристику, описуючи психологічні якості та стани дитини, не пристаючи на бік когось із батьків чи інших зацікавлених осіб 
  • захищати інтереси клієнта, яким є дитина, а не її батьки, соціальні служби, адвокати тощо 
Бажання допомогти батькам може нашкодити і дитині, і репутації психолога
Де межі професійної компетенції
 Практичний психолог у характеристиці учня робить психологічне заключення, але не ставить медичний діагноз («розумова відсталість», «затримка розвитку», «аутизм», «шизофренія» тощо).
Так, досвідчений психолог може дійсно глибоко визначати суть проблеми, розумітися на психіатричних або логопедичних діагнозах, але в характеристиці він лише професійно описує психічні якості, які спостерігає. Надалі ця інформація може бути цінною для психоневролога або дефектолога, які й зроблять відповідне заключення.
    Не слід виходити за межі компетенції і в питаннях спірних фактів. Наприклад, вбачаючи психологічну травму у дитини, фахівець має описати лише стан, хоч і розуміючи, що він обумовлений певними зовнішніми факторами.
    Під час консультації від дитини можна отримати інформацію про причинно-наслідкові події. Але й ці відомості слід обережно використовувати, особливо якщо свідчення є неперевіреними та можуть негативно вплинути на долю дитини.
Інформацію про ті чи ті факти мають з’ясовувати інші спеціалісти.
Питання змісту 
   Характеристика має бути максимально об’єктивною та обґрунтованою психологічною діагностикою. Її складають на підставі систематичного, а не разового, вивчення дитини.
 Не варто в характеристиці використовувати складну професійну лексику, особливо якщо з характеристикою буде знайомитися дитина, її батьки або фахівці-непсихологи. 
   Якщо клієнт сам читатиме свою характеристику, усвідомлення власних проблем та особистісних характеристик має не травмувати його, а спонукати до розвитку. 
   Також не вказуйте без необхідності назви тестів, бали, отримані за методиками, тощо. Інформація про це залишається в службовій документації практичного психолога. Натомість важливо вказати визначені: 
  • рівень явища, яке досліджувалося (високий, середній, низький) 
  • переважний тип (мислення, сприйняття, професійних інтересів тощо)
  •  особистісний тип (наприклад, темпераменту, характеру).
Орієнтовна схема характеристики учня 
     Схема характеристики учня не є шаблоном. Тож вказувати чи не вказувати певні дані психолог вирішує залежно від запиту та цільового призначення характеристики.         Наприклад, дані про:
  •  житлові умови, ранній розвиток або стиль сімейного виховання вказують у тому випадку, коли вони впливають на психологічний розвиток дитини 
  • професійні інтереси зазначають для підлітків 
  • сформованість пізнавальних процесів повідомляють щодо учня початкової школи. 
    В кінці характеристики обов’язково роблять загальний висновок про стан дитини, її психічні якості. 
Приклад психологічної характеристики учня 5-го класу
 Дмитро навчається у 5-му класі за загальноосвітньою програмою.З 1 вересня року переведений на індивідуальну форму навчання за станом здоровя. Проживає у повній сімї, має молодшу сестру.Контактний, розуміє словесні інструкції. Виконує узагальнення на наочному та вербальному матеріалі відповідно до віку, називає узагальнювальні слова.Робить помилки через неуважність (дещо пропускає, звертає увагу на додаткові, а не основні ознаки), але після підказки виконує правильно.Має розвинуте словесно-логічне мислення та зв’язне мовлення: складає розповідь за малюнками, знаходить причинно-наслідкові зв’язки у наочно зображених та прослуханих ситуаціях, аналізує ситуації, пропонує кілька варіантів розвитку подій.Механічна та довготривала пам’ять у межах норми: відтворює повний перелік слів після (10 одиниць) двох-трьох зачитувань або наочних представлень, переказує прослуханий текст, сюжети книг та вірші з пам’яті.Має труднощі з увагою. Швидко знижується концентрація уваги та розумова працездатність. Із середини заняття починає плутати деталі у завданнях. Під час виконання вправ на увагу час на виконання кожного наступного завдання в учня зростає, що свідчить про швидку виснажуваність рівня активної уваги.У хлопця розвинуте образне мислення. Творчий (складає загадки), може давати нестандартні відповіді на запитання.Має високий рівень тривожності. Під час напруженої роботи в нього зявляються невротичні рухи. Рівень особистої самооцінки вищий шкільної самооцінки.У цілому рівень розвитку пізнавальних процесів Дмитра відповідає віковій нормі. Динаміці нервових процесів характерна швидка розумова виснажуваність, зниження рівня концентрації уваги. 
Приклад психологічної характеристики учня 2-го класу
 Микола навчається у 2-му класі за загальноосвітньою програмою.Проживає у повній багатодітній сімї, має восьмеро сестер та братів.Учень контактний, доброзичливий, розуміє та виконує словесні інструкції. Просторові уявлення сформовані. Виконує мисленнєві операції (групування, класифікації, виключення, узагальнення) на наочному матеріалі.Робить помилки через неуважність (дещо пропускає, звертає увагу на несуттєві ознаки), але після підказки виконує правильно.У вербалізації завдань не завжди може згадати слова, які мають бути в активному словнику (назви тварин, фігур, пори року, узагальнювальні поняття, пов’язані з побутовим орієнтуванням). Згадує слова за допомоги навідних запитань дорослого.Має логічне мислення (знаходить причинно-наслідкові зв’язки у прослуханому тексті та наочно зображених ситуаціях), може переказати невеликий текст. Проте у складанні розповіді за малюнками, сюжетами мультфільмів потребує допомоги дорослого. Нову інформацію засвоює повільно.Зорова короткочасна пам’ять (запам’ятовує 8 одиниць наочних зображень після трьох представлень) розвинута ліпше, ніж слухова (2 одиниці після першого зачитування, 6 — після третього).Має труднощі з увагою. Під час виконання вправ на увагу допускає дедалі більшу помилок у виконанні кожного наступного завдання, що свідчить про ослаблення уваги, зниження працездатності.У цілому інтелектуальний рівень Миколи відповідає віковій нормі. Знижені процеси уваги, памяті та словесно-логічного мислення. Темп роботи повільний. Хлопчик спокійний, посидючий. У динаміці нервових процесів характерні швидка розумова виснажуваність, що впливає на продуктивність праці.Поведінка керована, взаємодія з дорослими продуктивна.







вівторок, 10 липня 2018 р.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ - ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ В ЛІКАРНІ.

ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ В ЛІКАРНІ

"Неможливо вберегти дитину від усіх стресових ситуацій в житті, але можна навчити, як прожити ці ситуації та впоратися з емоціями - завдяки підтримці батьків.
Часом діти потрапляють в лікарню. В цей період найбільше, що вони потребують - не виховання чи залякування, а підтримку й любов.
Ось поради для батьків, які супроводжують дитину в лікарні:
УСЕ ПОЯСНЮЙТЕ
1. Розкажіть, де ви і навіщо. Дитина може не розуміти, що відбувається. Незнання породжує страх та напругу. Тому доступними малюку словами поясніть, що відбувається, що це за місце, навіщо ви тут, хто ці люди і що вони роблять. Розкажіть, коли і за яких умов повернетеся додому.
2. Попереджуйте, детально описуйте процедури. Перед кожним медичним втручанням поясніть дитині, що зараз робитимуть, доступною дитині мовою: "Зараз лікарка намаже руку холодним, буде трошки лоскітно, потім притисне, потім поставлять голочку, буде трошки боляче, але недовго, це можна потерпіти. Важливо не ворушити рукою, я допоможу тобі тримати руку. Потім голочку заберуть" тощо. Знання заспокоюють.
3. Розкажіть про свій дитячий досвід чи знайомих. Акцентуйте, що все закінчилось добре.
БАЗОВА ДОВІРА ДО БАТЬКІВ
4. У дитини має бути розуміння: все, що з нею роблять, - з дозволу мами і на користь дитині. Не варто сварити лікарку за укол "погана тьотя образила тебе" - так підривається довіра і в дитини вселяється страх, що мама не здатна захистити її. Не слід обманювати, що пальчик не болітиме, інакше дитина вирішить, що мамі не можна вірити. Краще сказати, що "це буде неприємно, але це можна потерпіти, зате потім... (придумати щось приємне)".
БАЗОВА ДОВІРА ДО ЛІКАРІВ
5. Не лякайте дитину медперсоналом чи процедурами: "Не слухаєшся? Зараз покличу лікаря зробити укол!". Укол - це не покарання, а лікування! Дитині буде комфортно, якщо знатиме, що оточена хорошими людьми, які допомагають одужати.
6. У присутності дитини не критикуйте медперсонал чи умови лікарні - це посилює тривогу дитини. Краще розкажіть свої переживання по телефону, коли дитина не чує.
ПРИЙМАЙТЕ, А НЕ ЗАСУДЖУЙТЕ ЕМОЦІЇ
7. Приймайте, а не засуджуйте емоції дитини, хоч їх у стресі може бути багато. Замість "Припини скиглити!" - "Я розумію, тобі зараз сумно. Що я можу для тебе зробити?".
8. Не порівнюйте дитину з іншими: "Ніхто не плаче, а ти рюмсаєш!" Це не заспокоює. До того ж, в інший момент плакати може хтось інший.
ПОЗИТИВНІ СТИМУЛИ
9. Замість погроз, докорів, приниження - використовуйте слова підбадьорення й підтримки. Жодних погроз втратою любові! "Не слухатимешся - я піду від тебе/не любитиму" - неприпустимо.
10. Замість негативних стимулів ("якщо не вип'єш пігулки - я заберу планшет") використовуйте позитивні ("вип'єш ліки - подивимось мультик"). Суть та сама, але емоції різні.
Позитивні емоції сприяють одужанню. Грайтеся, обіймайтеся.
11. Творчість допомагає переживати кризові ситуації. Ліпіть, малюйте, фантазуйте!).
ДБАЙТЕ ПРО СЕБЕ
12. Обов'язково дбайте про себе, шукайте джерела ресурсу, щоб було чим ділитися з дитиною. Запитуйте себе "Чим я можу себе розважити, втішити?". Спокійні та позитивно налаштовані батьки передають цей настрій і своїм дітям, а це - безцінно для одужання!
Інформація на основі книги "Секрети спокою "лінивої мами"" Анни Бикової."

У ВАС ВПЕРТА ДИТИНА? ОСЬ ЧОМУ ВАМ ПОЩАСТИЛО.

У ВАС ВПЕРТА ДИТИНА? ОСЬ ЧОМУ ВАМ ПОЩАСТИЛО
Якщо ваша дитина любить демонструвати свій характер і на усе має власну думку, не поспішайте її карати. Науковці стверджують, що такі діти частіше досягають успіху в дорослому житті.
Американка Донна Горман, авторка книжки “Довідник з виживання для дружини дипломата”, поділилась одним випадком із життя, а точніше — ситуацією, яка сталась багато років тому в дитячому садочку з її дочкою Ейнслі. Вчителька покарала дівчинку, посадивши її окремо від усіх дітей, і сказала, що повернутись до них вона зможе після того, як буде готова розказати про те, що зробила. Однак Ейнслі просиділа так, і коли діти їли, і коли вчились. Лише після обіду вона вирішила заговорити. Учителька була здивована таким рішенням, однак не мама дівчинки.
Колись бабуся Ейнслі, в минулому директорка школи, сказала Донні, що мати дітей із сильним характером — дуже добре, адже вони не піддаються впливу однокласниць та однокласників і рідше потрапляють у неприємності в школі. Та від цього Донні не полегшало, вона розуміла, що її дитина має власну думку стосовно усього — як одягатись, коли йти спати і т. д.
Однак одне із досліджень підтвердило слова бабусі. Науковці спостерігали за дітьми від навчання в школі і до зрілого віку, та виявили, що ті, які часто порушували правила або в інший спосіб не підкорювались батькам, досягали більшого в житті, ставали успішнішими та багатими.
Тож все, що залишається Донні Горман та іншим батькам непокірних дітей, — це радіти за своє чадо, адже у нього є всі шанси досягнути того, про що більшість може лише мріяти.
Однак варто зазначити, що дослідження не пояснює існування тісної залежності між порушенням правил та високим доходом в дорослому віці.
Окрім цього, в дослідженні мова іде про те, що такі діти можуть конкурувати з іншими в класі, а в дорослому віці — вимагати більшого на роботі, боротись за підвищення заробітної плати, та навіть інколи вдаватись до певних неетичних дій заради досягнення своєї мети.
Як зрозуміти, що у вашої дитини справді сильний характер?
У таких дітей добре розвинута інтуїція, завдяки якій вони боротимуться за свою думку навіть тоді, коли це нелогічно. Вони добиваються того, чого хочуть, за будь-яку ціну.
Чи добре мати дитину із сильним характером?
Психоаналітики_ні стверджують, що діти із силою волі більш схильні робити те, що правильно, аніж те, що роблять їхні друзі. Якщо батьки можуть мотивувати дітей і повернути їхній запал на навчання чи досягнення певної мети, такі діти можуть стати справжніми лідер(к)ами, які все робитимуть правильно, навіть якщо ніхто їм в цьому не допомагатиме.
Це все звучить дуже добре, тому що хто б не хотіла/-в мати дитину, яка зможе підкорити не одну вершину? Але як пройти весь цей довгий шлях боротьби?
Насправді все не так складно, як здається. Батькам просто потрібно:
- розмовляти з дітьми;
- прислухатись до них;
- давати їм можливість пояснювати свою точку зору.
Інколи в дію вступає мислення на кшталт: “Я старша/-ий, я краще знаю, як все має бути, і метрове дитя не вказуватиме мені, що робити”.
Але коли наступного разу ваш маленький генератор ідей прийде до вас із свіжою думкою, глибоко вдихніть та вислухайте його, і в майбутньому ви пожинатимете плоди цієї витримки.
Усі батьки хочуть, щоб їхні діти були успішними. Тому не заважайте їм досягати цього, адже прояв впертості показує, що дитина на правильному шляху.

Розшифровка дитячої поведінки.


Як правильно надати дітям підтримку? Національна дитяча "гаряча лінія".

Національна дитяча "гаряча лінія"
Часто діти бояться ставити запитання або просити підтримки. Тому батькам і вчителям потрібно бути уважними до своїх дітей і учнів і бачити, хто з них потребує особливої уваги. Будьте пильними і будуйте відносини тільки на довірі і підтримці!
Якщо ви маєте питання про стосунки з дітьми або відчуваєте, що ваша дитина може перебувати в стресовій ситуації - телефонуйте на Національну дитячу "гарячу" лінію 116 111 (з мобільного) або 0 800 500 225 (зі стаціонарного) та отримайте консультацію нашого спеціаліста. Ми працюємо в будні дні з 12:00 до 16:00.
Тетяна Шепітко