Положення про психологічну службу у системі освіти України ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 22 травня 2018 року № 509

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки України

22 травня 2018 року № 509

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

31 липня 2018 року

                                                                              за № 885/32337

Положення

про психологічну службу у системі освіти України

І. Загальні положення

1.  Це Положення визначає мету, структуру психологічної служби, організацію управління нею, основні завдання, принципи, функції, зміст та порядок діяльності працівників психологічної служби установ освіти, закладів дошкільної освіти, загальної середньої освіти, позашкільної освіти, спеціалізованої освіти, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти та вищої освіти, є правовою та організаційно-методичною основою її роботи.

2.  У системі освіти діє психологічна служба, що забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку здобувачів освіти, мотивів їх поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, гендерних та інших індивідуальних особливостей, сприяє створенню умов для виконання освітніх і виховних завдань закладів освіти.

            Психологічне забезпечення освітнього процесу в закладах освіти здійснюють практичні психологи.

         Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні здобувачів освіти, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам. Соціально-педагогічний патронаж здійснюють соціальні педагоги.

3.  Метою діяльності психологічної служби є сприяння створенню умов для соціального та інтелектуального розвитку здобувачів освіти, охорони психічного здоров’я, надання психологічної та соціально-педагогічної підтримки всім учасникам освітнього процесу відповідно до цілей та завдань системи освіти.

4.  У своїй діяльності психологічна служба керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», іншими законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, а також цим Положенням.

5.  Терміни, що використовуються у цьому Положенні, вживаються у значеннях, наведених у Законах України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю», «Про охорону дитинства», «Про соціальні послуги» та інших актах законодавства України.

6.  Психологічна служба співпрацює з органами охорони здоров’я, соціальної політики, молоді та спорту, внутрішніх справ, іншими органами виконавчої влади, а також комунальними закладами соціального захисту дітей, підтримки сімей, дітей та молоді, фахівцями із соціальної роботи об’єднаних територіальних громад, громадськими організаціями.

ІІ. Структура, управління та зміст діяльності психологічної служби

1.     Структура психологічної служби:

Державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти»;

Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи Національної академії педагогічних наук України;

навчально-методичні центри∕кабінети/лабораторії психологічної служби Автономної Республіки Крим, обласні, Київський(а) і Севастопольський(а) міські;

районні (міські) навчально-методичні центри∕кабінети/лабораторії психологічної служби, методисти психологічної служби районних (міських) методичних центрів∕кабінетів/лабораторій, управлінь (відділів) освіти, об’єднаних територіальних громад (далі – ОТГ); підрозділи психологічної служби у закладах вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти; практичні психологи і соціальні педагоги психологічної служби закладів освіти.

2.  До складу психологічної служби входять практичні психологи, соціальні педагоги закладів освіти міст, районів, ОТГ, керівники (директори), методисти навчально-методичних центрів∕кабінетів/лабораторій психологічної служби Автономної Республіки Крим, обласних, Київського(ї) і Севастопольського(ї) міських, працівники психологічної служби департаментів, управлінь, відділів освіти.

3.  Державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти»:

організовує діяльність психологічної служби на всіх рівнях;

бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань діяльності психологічної служби;

організовує заходи із підвищення професійного рівня працівників психологічної служби;

здійснює організаційне забезпечення проведення фахових конкурсів;

організовує діяльність науково-методичної комісії щодо експертиз освітніх програм, освітньої літератури відповідного напряму роботи тощо;

співпрацює з установами (закладами), громадськими організаціями з питань діяльності психологічної служби;

проводить дослідження з проблем психологічної та суміжних наук;

здійснює аналіз стану діяльності психологічної служби та прогнозування тенденцій її розвитку;

забезпечує узагальнення, поширення та обмін науково-методичними здобутками шляхом публікації результатів досліджень, організації та проведення заходів.

4.  Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи НАПН України:

організовує прикладні наукові дослідження та інноваційні розробки у сфері соціальної педагогіки та прикладної психології;

         бере участь у науково-методичному забезпеченні психологічної служби у межах компетенції;

розробляє науково-методичні вимоги до змісту діяльності працівників психологічної служби;

бере участь у науково-дослідних, дослідно-експериментальних роботах з питань практичної психології і соціальної роботи;

залучається до проведення незалежної наукової експертизи;

розробляє методики, техніки і технології роботи із здобувачами освіти, в тому числі з дітьми з особливими освітніми потребами.

5.  Навчально-методичні центри∕кабінети/лабораторії психологічної служби Автономної Республіки Крим, обласні, Київський(а) і
Севастопольський(а) міські створюються місцевими органами виконавчої влади, а також можуть створюватися як структурні підрозділи відповідних департаментів (управлінь) освіти і науки, закладів післядипломної педагогічної освіти або
як окремі юридичні особи та підпорядковуються засновнику з усіх питань діяльності.

6.  Штати і структуру навчально-методичних центрів∕кабінетів/лабораторій психологічної служби Автономної Республіки Крим, обласних, Київського(ї) і Севастопольського(ї) міських формують засновники відповідно до посад та напрямів роботи:

керівник (директор), який організовує діяльність психологічних служб;

методисти, які беруть участь в організації діяльності психологічних служб закладів дошкільної освіти;

методисти, які беруть участь в організації діяльності психологічних служб закладів загальної середньої освіти, позашкільної освіти;

практичні психологи та соціальні педагоги, які здійснюють супровід закладів освіти.

7.  Навчально-методичні центри∕кабінети/лабораторії психологічної служби Автономної Республіки Крим, обласні, Київський(а) і Севастопольський(а) міські, районні (міські) навчально-методичні центри∕кабінети/лабораторії є основними організаційно-методичними ланками психологічної служби у системі освіти, які забезпечують діяльність психологічної служби, а саме:

надають навчально-методичну, інформаційну, консультативну та експертну підтримку працівникам психологічної служби;

         здійснюють та організовують науково-дослідні, дослідно-експериментальні, практичні дослідження за пріоритетними напрямами діяльності психологічної служби;

         організовують діяльність методичних об’єднань практичних психологів і соціальних педагогів;

         впроваджують досягнення психологічної і соціально-педагогічної науки та кращого досвіду у практичну діяльність працівників психологічної служби;

         беруть участь в організації підвищення кваліфікації та розвитку професійної компетентності працівників психологічної служби; оцінюванні, прогнозуванні та формуванні освітньої політики.

8.  Районні (міські) навчально-методичні центри∕кабінети/лабораторії психологічної служби створюються місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, в тому числі ОТГ, можуть функціонувати як структурні підрозділи органів управління освітою або як юридичні особи та підпорядковуються засновнику з усіх питань діяльності.

9.  Штати навчально-методичних центрів∕кабінетів/лабораторій відповідної території (міст, районів, ОТГ) формують засновники відповідно до посад та напрямів роботи:

керівник (директор), який організовує діяльність психологічних служб;

методисти, які беруть участь в організації діяльності психологічних служб закладів дошкільної освіти;

методисти, які беруть участь в організації діяльності психологічних служб закладів загальної середньої освіти, позашкільної освіти;  

практичні психологи та соціальні педагоги, які здійснюють супровід закладів освіти в місті, районі, ОТГ.

         За неможливості створення районного(ї) (міського(ї)) навчально-методичного(ї) центру∕кабінету/лабораторії психологічної служби системи освіти до штатного розпису районного(ї) (міського(ї)) методичного(ї)  центру∕кабінету/лабораторії вводиться посада методиста з психологічної служби.

10.  Керівник (директор) обласного(ї)/районного(ї) (міського(ї))  центру∕кабінету/лабораторії психологічної служби, методист з психологічної служби районного(ї) (міського(ї)) методичного(ї) центру∕кабінету/лабораторії підпорядковуються засновнику з усіх питань діяльності.

Штатні працівники навчально-методичних центрів∕кабінетів/лабораторій психологічної служби  Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київського(ї) і Севастопольського(ї) міських підпорядковуються керівнику (директору).

11.  Працівники психологічної служби закладів і установ освіти відповідної території підпорядковуються керівнику (директору) закладу освіти і установи з усіх питань діяльності.

12.  Посади працівників психологічної служби вводяться до штатних розписів закладів освіти відповідно до нормативів чисельності працівників психологічної служби, затверджених у встановленому порядку, та в межах коштів, передбачених єдиним кошторисом витрат. Посади обіймають працівники з вищою освітою за відповідною спеціальністю.

13.  Практичний психолог закладу та/або установи освіти здійснює:   психологічне забезпечення освітнього процесу;

          психологічний супровід психічного, розумового, соціального і фізичного розвитку здобувачів освіти;

         психологічну діагностику та аналіз динаміки психічного, розумового і соціального розвитку здобувачів освіти;

         психологічний супровід адаптації до умов освітнього процесу;

         реалізацію розвивальних, профілактичних, просвітницьких, корекційних програм з урахуванням індивідуальних, гендерних, вікових особливостей здобувачів освіти;

         консультативну допомогу всім учасникам освітнього процесу з питань навчання, виховання здобувачів освіти, особистісного та професійного розвитку тощо;

         роботу з постраждалими від насильства дітьми тощо.

        

14.           Практичний психолог закладу та/або установи освіти бере участь в:

     освітній діяльності, спрямованій на забезпечення всебічного розвитку здобувачів освіти як особистості та найвищої цінності суспільства, їх талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству;

     роботi педагогічної ради, психолого-педагогічних консиліумів, семiнарiв і засiдань методичних об’єднань;

         розробці та впровадженні розвивальних, корекційних програм, посiбників, методичних рекомендацiй, планів освітньої дiяльностi з урахуванням індивідуальних, гендерних, вікових особливостей здобувачів освіти, а також для осіб, які перебувають на індивідуальній та інклюзивній формі навчання.

15.      Практичний психолог закладу та/або установи освіти сприяє:

     формуванню у здобувачів освіти відповідальної та безпечної поведінки в ситуаціях ризику, навичок здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров’я, готовності до самореалізації;

     профільному та професійному самовизначенню здобувачів освіти, формуванню життєвої компетентності;

     формуванню соціально-комунікативної компетентності обдарованих дітей;

      попередженню та профілактиці професійного вигорання педагогічних працівників;

      формуванню психологічної готовності учасників освітнього процесу до взаємодії в інклюзивному середовищі з дитиною з особливими освітніми потребами;

      формуванню психологічної культури учасників освітнього процесу;

      попередженню будь-яких видів і форм насильства та конфліктів серед здобувачів освіти;

      формуванню небайдужого ставлення здобувачів освіти до постраждалих дітей, усвідомлення необхідності невідкладного інформування педагогів про випадки домашнього насильства і конфліктів серед здобувачів освіти, що стали їм відомі.

16.  Соціальний педагог закладу та/або установи освіти здійснює:

  соціально-педагогічний супровід здобувачів освіти, колективу та мікрогруп, осіб, які потребують піклування чи перебувають у складних життєвих обставинах;

       просвітницьку та профілактичну роботу серед учасників освітнього процесу з питань запобігання та протидії домашньому насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей, злочинності, алкоголізму, наркоманії тощо;

  вивчення та аналіз соціальних умов розвитку здобувачів освіти, мікроколективу (класу чи групи), шкільного, студентського колективу в цілому, молодіжних і дитячих громадських організацій.    

            

17.       Соціальний педагог закладу та/або установи освіти бере участь у:

роботi педагогічної ради, психолого-педагогічних консиліумів, семiнарiв і засiдань методичних об’єднань;

     плануванні і реалізації завдань соціалізації здобувачів освіти, адаптації їх у новому колективі і соціальному середовищі;

     наданні допомоги дітям і сім’ям, що перебувають у складних життєвих обставинах або потребують посиленої педагогічної уваги чи мають особливі освітні потреби, в тому числі постраждалим від насильства та військових конфліктів.

18.       Соціальний педагог закладу та/або установи освіти, сприяє:

           взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні здобувачів освіти, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам (законним представникам);

захисту прав здобувачів освіти від будь-яких видів і форм насильства, представляє їхні інтереси у правоохоронних і судових органах тощо;

       формуванню у здобувачів освіти відповідальної поведінки, культури  здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров’я;

           попередженню конфліктних ситуацій, що виникають під час освітнього процесу, запобіганню та протидії домашньому насильству.

19.  Атестація практичних психологів, соціальних педагогів, методистів, працівників, керівників (директорів) навчально-методичних центрів∕кабінетів/лабораторій психологічної служби у системі освіти здійснюється відповідно до чинного законодавства.

         20. Психологічна служба закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти підпорядковується керівнику (директору) таких закладів.

         Структура та штатний розпис психологічної служби закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти визначаються закладом освіти.

21.       Психологічна служба закладів вищої освіти підпорядковується керівнику або одному із заступників таких закладів.

         Структуру та штатний розпис психологічної служби закладу вищої освіти визначає заклад вищої освіти.

22.      Наукове і методичне забезпечення навчально-методичних центрів∕кабінетів/лабораторій психологічної служби Автономної Республіки Крим, обласних, Київського(ї) і Севастопольського(ї) міських здійснюється відповідно до частини першої статті 75 Закону України «Про освіту».

ІІІ. Основні завдання, принципи та функції психологічної служби

1.  Завдання психологічної служби:

збереження та зміцнення психічного та соціального здоров’я, сприяння особистісному, інтелектуальному, фізичному і соціальному розвитку здобувачів освіти шляхом доповнення сучасних методів навчання та виховання ефективними психолого-педагогічними технологіями;

сприяння забезпеченню психологічної безпеки, надання психологічної і соціально-педагогічної допомоги всім учасникам освітнього процесу.

2.  Принципами діяльності психологічної служби є:

         науковість, цілісність і наступність, професійна компетентність та відповідальність;

         індивідуальний підхід;

         доступність соціально-педагогічних та психологічних послуг (допомоги);

         міждисциплінарність, комплексність і системність у здійсненні професійної діяльності;

         добровільність;

         людиноцентризм та партнерство;

         конфіденційність;

         дотримання норм професійної етики.

3.  Функції психологічної служби:

діагностично-прогностична – психолого-педагогічне вивчення чинників становлення особистості, її індивідуального розвитку;

організаційно-методична – визначення стратегії, мети, завдань, планування діяльності психологічної служби та координація взаємодії учасників освітнього процесу;

корекційно-розвиткова – система впливів, спрямованих на подолання визначених проблем, труднощів, шкідливих звичок, негативних емоційних станів тощо у здобувачів освіти; здійснення психолого-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та інтелектуальному розвитку і поведінці, подолання різних форм девіантної поведінки; сприяння розвитку освітніх, інтелектуальних, загальних, спеціальних та соціальних здібностей, формування мотивації до освітньої діяльності у здобувачів освіти; надання психолого-педагогічної допомоги здобувачам освіти з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності; 

консультативна – допомога у вирішенні проблем щодо розвитку, виховання, навчання та формування психологічної і соціальної компетентності учасників освітнього процесу;

просвітницько-профілактична – поширення психологічних знань, виявлення фактів порушення прав дитини, вжиття заходів щодо подолання негативних чинників, які впливають на життєзабезпечення дитини, її моральний та соціальний розвиток, профілактика та попередження негативних впливів;

         соціально-захисна – здійснення соціально-педагогічного супроводу учасників освітнього процесу, які опинилися у складних життєвих обставинах, перебувають у кризових ситуаціях (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо); захист конституційних прав і статусу, законних інтересів здобувачів освіти.

4.     Напрями діяльності працівників психологічної служби:

         діагностика – виявлення причин труднощів у навчанні, інтелектуальному розвитку, соціально-психологічній адаптації; вивчення та визначення індивідуальних особливостей динаміки розвитку особистості, потенційних можливостей в освітньому процесі, професійному самовизначенні;

         профілактика – своєчасне попередження відхилень у розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям в освітньому процесі;

         корекція – усунення виявлених труднощів соціально-психічного розвитку здобувачів освіти, зниження ризиків проблем адаптації до освітнього середовища, схильності до залежностей та правопорушень, різних форм девіантної поведінки;

         навчальна діяльність – форма активного співробітництва, направлена на удосконалення, розвиток, формування особистості;

         консультування – багатофункціональний вид індивідуальної та групової роботи, спрямований на вирішення запитів, з якими звертаються учасники освітнього процесу;

         зв’язки з громадськістю – діяльність, спрямована на досягнення взаєморозуміння, співпрацю між окремими особами, колективами, соціальними групами, організаціями, державними органами управління;

         просвіта – формування психологічної та соціальної компетентності учасників освітнього процесу.

5.  Тривалість робочого тижня та графік роботи практичного психолога і соціального педагога закладу освіти визначаються чинним законодавством з урахуванням типу закладу освіти та змісту роботи працівника.

           Практичний психолог та соціальний педагог здійснюють діяльність як у закладі освіти (психологічна просвіта, діагностична, консультативна, освітня діяльність, обробка результатів досліджень тощо), так і за його межами (підготовка до проведення заходів, оформлення робочої документації, планування, звітність, робота у навчально-методичних та наукових центрах, громадських організаціях тощо).

6.      Практичному психологу та соціальному педагогу закладу та установи освіти надаються окремі робочі та навчальні приміщення (кабінети) для групової та індивідуальної роботи, що забезпечуються необхідними технічними засобами, канцелярським приладдям, навчально-методичними матеріалами тощо.

7.  Працівник психологічної служби зобов’язаний:

знати чинне законодавство щодо діяльності психологічної служби у системі освіти та інші нормативно-правові акти, пов’язані з його діяльністю;

будувати свою діяльність на основі доброзичливості, довіри, у тісній співпраці з усіма учасниками освітнього процесу;

застосовувати у роботі психологічний і  соціологічний інструментарій, рекомендований для використання;

бути компетентним і постійно збагачувати знання у межах своєї  компетенції;

надавати психологічну допомогу за запитами учасників освітнього процесу;

уникати будь-яких неофіційних взаємин з учасниками освітнього процесу;

інформувати учасників освітнього процесу про результати проведених психологічних обстежень, їх значення і можливості подальшого використання (за винятком особистої інформації), про свою діяльність на основі об’єктивних і точних даних таким чином, щоб не зашкодити професії;

здійснювати індивідуальну діагностику, корекцію за запитом учасників освітнього процесу, отримавши письмову згоду батьків (законних представників). Зазначена згода може бути відкликана у будь-який момент;

виконувати функції та надавати оцінювальні судження щодо учасників освітнього процесу, зокрема щодо їх поведінки, особистих рис, відповідності соціальним нормам, з неупередженістю;

використовувати науково обґрунтовані методи і технології професійної діяльності;

поважати професійну компетентність своїх колег та представників суміжних професій;

популяризувати соціально-психологічні знання;

поважати гідність здобувачів освіти;

виконувати свої посадові обов’язки в межах своїх повноважень;

нести особисту відповідальність за результати і наслідки своєї професійної діяльності;

пропагувати здоровий спосіб життя, підвищувати рівень психологічних знань педагогічних працівників і батьків (законних представників);

постійно підвищувати свій професійний рівень;

знати вимоги державних стандартів щодо забезпечення освітнього процесу, основні напрями і перспективи розвитку освіти, психолого-педагогічної науки.

8.  Працівник психологічної служби має право:

          визначати різні види робіт з огляду на потреби закладу, установи;

         планувати діяльність відповідно до рекомендацій методичних установ психологічної служби;

      ознайомлюватися з документами, скаргами, що містять оцінювання його роботи, надавати щодо них роз’яснення;

      захищати професійну честь і гідність;

         здійснювати індивідуальну освітню (наукову, творчу, мистецьку тощо) діяльність за межами закладу освіти;

отримувати методичну допомогу, в тому числі й супервізію та інтервізію, підвищувати кваліфікацію, здійснювати перепідготовку;

      вільно обирати освітні програми, форми навчання, заклади освіти, установи і організації, інших суб’єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку працівників психологічної служби;

      відмовитись від виконання розпоряджень керівника (директора) в тих випадках, коли вони суперечать професійно-етичним принципам, та виконання діяльності, не передбаченої трудовим договором, посадовими обов’язками та планом роботи.

       

ІV. Фінансування діяльності психологічної служби

1.  Фінансування діяльності працівників психологічної служби здійснюється згідно із законодавством.

2.  Фінансування діяльності працівників психологічної служби закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої, вищої освіти
(у тому числі оплата праці) здійснюється за рахунок коштів засновника відповідно до законодавства.

Генеральний директор директорату

інклюзивної та позашкільної освіти                                   Л. С. Самсонова

Правила написання психологічної характеристики на учня.

   

    Часто практичним психологам навчальних закладів надходить запит на діагностику дитини та подання результатів обстеження в різні служби. Оптимальним варіантом представлення результатів обстеження є психологічна характеристика учня. Розглянемо схему характеристики та наведемо приклади.
   Формулювання психологічного заключення є однією з важливих професійних навичок практичного психолога. Адже необхідно узагальнити інформацію, отриману про клієнта за результатами бесіди, застосування психологічних тестів та інших методик.

   Як правильно написати характеристику на учня?

    Перед тим, як звернутися де схеми, необхідно з’ясувати не менш важливі питання. Готуючи психолого-педагогічну характеристику учня, психолог має: 

• знати, де вона буде використана 
• враховувати межі своєї відповідальності 
• скласти документ професійно. 

 Куди і навіщо характеристика
    Найчастіше запит надходить на пред’явлення характеристики учня до:

•  ПМПК
•  лікарні (психіатру або психоневрологу)
•  соціальної служби
•  суду тощо. 

   Знати цільове призначення характеристики вкрай важливо, адже запит визначає завдання та методи обстеження. 
  Якщо документ для:

• ПМПК — то особливу увагу фахівець звертає на пізнавальну сферу
•  соціальних служб — у характеристиці (наприклад, важковиховуваного учня) зауважують на емоційному стані, соціальних контактах, особистісних рисах тощо.

У будь-якому разі на обстеження дитини, яка не досягла 14 років, потрібен дозвіл батьків. Винятком є ситуації, пов’язані з питанням опікунства над дитиною.

 Якщо дитині більше 14 років, вона може відмовитися від діагностики. Виключенням може бути її певний психічний стан, що обумовлює неспроможність приймати адекватні рішення.

Добре, коли батьки дитини чітко уявляють цільове використання психологічного заключення, як-от:

•  дати характеристику рівня психологічної готовності дитини до шкільного 
• навчання написати заключення за результатами профорієнтаційної діагностики.

 Проте в психологічній практиці трапляються досить етично складні ситуації. Наприклад, шкільному психологу надходять запити з’ясувати, до кого дитина більше емоційно прив’язана — до матері чи батька.

   У відповідь на будь-який запит практичний психолог має: 

• скласти максимально об’єктивну характеристику, описуючи психологічні якості та стани дитини, не пристаючи на бік когось із батьків чи інших зацікавлених осіб 

• захищати інтереси клієнта, яким є дитина, а не її батьки, соціальні служби, адвокати тощо 

Бажання допомогти батькам може нашкодити і дитині, і репутації психолога

Де межі професійної компетенції

 Практичний психолог у характеристиці учня робить психологічне заключення, але не ставить медичний діагноз («розумова відсталість», «затримка розвитку», «аутизм», «шизофренія» тощо).

Так, досвідчений психолог може дійсно глибоко визначати суть проблеми, розумітися на психіатричних або логопедичних діагнозах, але в характеристиці він лише професійно описує психічні якості, які спостерігає. Надалі ця інформація може бути цінною для психоневролога або дефектолога, які й зроблять відповідне заключення.

    Не слід виходити за межі компетенції і в питаннях спірних фактів. Наприклад, вбачаючи психологічну травму у дитини, фахівець має описати лише стан, хоч і розуміючи, що він обумовлений певними зовнішніми факторами.

    Під час консультації від дитини можна отримати інформацію про причинно-наслідкові події. Але й ці відомості слід обережно використовувати, особливо якщо свідчення є неперевіреними та можуть негативно вплинути на долю дитини.

Інформацію про ті чи ті факти мають з’ясовувати інші спеціалісти.

Питання змісту 

   Характеристика має бути максимально об’єктивною та обґрунтованою психологічною діагностикою. Її складають на підставі систематичного, а не разового, вивчення дитини.

 Не варто в характеристиці використовувати складну професійну лексику, особливо якщо з характеристикою буде знайомитися дитина, її батьки або фахівці-непсихологи. 

   Якщо клієнт сам читатиме свою характеристику, усвідомлення власних проблем та особистісних характеристик має не травмувати його, а спонукати до розвитку. 

   Також не вказуйте без необхідності назви тестів, бали, отримані за методиками, тощо. Інформація про це залишається в службовій документації практичного психолога. Натомість важливо вказати визначені: 

• рівень явища, яке досліджувалося (високий, середній, низький) 
• переважний тип (мислення, сприйняття, професійних інтересів тощо)
•  особистісний тип (наприклад, темпераменту, характеру).

Орієнтовна схема характеристики учня 

     Схема характеристики учня не є шаблоном. Тож вказувати чи не вказувати певні дані психолог вирішує залежно від запиту та цільового призначення характеристики.         Наприклад, дані про:

•  житлові умови, ранній розвиток або стиль сімейного виховання вказують у тому випадку, коли вони впливають на психологічний розвиток дитини 
• професійні інтереси зазначають для підлітків 
• сформованість пізнавальних процесів повідомляють щодо учня початкової школи. 

    В кінці характеристики обов’язково роблять загальний висновок про стан дитини, її психічні якості. 

Приклад психологічної характеристики учня 5-го класу
 Дмитро навчається у 5-му класі за загальноосвітньою програмою.З 1 вересня року переведений на індивідуальну форму навчання за станом здоров’я. Проживає у повній сім’ї, має молодшу сестру.Контактний, розуміє словесні інструкції. Виконує узагальнення на наочному та вербальному матеріалі відповідно до віку, називає узагальнювальні слова.Робить помилки через неуважність (дещо пропускає, звертає увагу на додаткові, а не основні ознаки), але після підказки виконує правильно.Має розвинуте словесно-логічне мислення та зв’язне мовлення: складає розповідь за малюнками, знаходить причинно-наслідкові зв’язки у наочно зображених та прослуханих ситуаціях, аналізує ситуації, пропонує кілька варіантів розвитку подій.Механічна та довготривала пам’ять у межах норми: відтворює повний перелік слів після (10 одиниць) двох-трьох зачитувань або наочних представлень, переказує прослуханий текст, сюжети книг та вірші з пам’яті.Має труднощі з увагою. Швидко знижується концентрація уваги та розумова працездатність. Із середини заняття починає плутати деталі у завданнях. Під час виконання вправ на увагу час на виконання кожного наступного завдання в учня зростає, що свідчить про швидку виснажуваність рівня активної уваги.У хлопця розвинуте образне мислення. Творчий (складає загадки), може давати нестандартні відповіді на запитання.Має високий рівень тривожності. Під час напруженої роботи в нього з’являються невротичні рухи. Рівень особистої самооцінки вищий шкільної самооцінки.У цілому рівень розвитку пізнавальних процесів Дмитра відповідає віковій нормі. Динаміці нервових процесів характерна швидка розумова виснажуваність, зниження рівня концентрації уваги. 

Приклад психологічної характеристики учня 2-го класу
 Микола навчається у 2-му класі за загальноосвітньою програмою.Проживає у повній багатодітній сім’ї, має восьмеро сестер та братів.Учень контактний, доброзичливий, розуміє та виконує словесні інструкції. Просторові уявлення сформовані. Виконує мисленнєві операції (групування, класифікації, виключення, узагальнення) на наочному матеріалі.Робить помилки через неуважність (дещо пропускає, звертає увагу на несуттєві ознаки), але після підказки виконує правильно.У вербалізації завдань не завжди може згадати слова, які мають бути в активному словнику (назви тварин, фігур, пори року, узагальнювальні поняття, пов’язані з побутовим орієнтуванням). Згадує слова за допомоги навідних запитань дорослого.Має логічне мислення (знаходить причинно-наслідкові зв’язки у прослуханому тексті та наочно зображених ситуаціях), може переказати невеликий текст. Проте у складанні розповіді за малюнками, сюжетами мультфільмів потребує допомоги дорослого. Нову інформацію засвоює повільно.Зорова короткочасна пам’ять (запам’ятовує 8 одиниць наочних зображень після трьох представлень) розвинута ліпше, ніж слухова (2 одиниці після першого зачитування, 6 — після третього).Має труднощі з увагою. Під час виконання вправ на увагу допускає дедалі більшу помилок у виконанні кожного наступного завдання, що свідчить про ослаблення уваги, зниження працездатності.У цілому інтелектуальний рівень Миколи відповідає віковій нормі. Знижені процеси уваги, пам’яті та словесно-логічного мислення. Темп роботи повільний. Хлопчик спокійний, посидючий. У динаміці нервових процесів характерні швидка розумова виснажуваність, що впливає на продуктивність праці.Поведінка керована, взаємодія з дорослими продуктивна.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/1222-qqq-17-m2-27-02-2017-skladamo-psihologchnu-harakteristiku-uchnya?from=PW_Auth&utm_campaign=letternews_rnvp_050718&utm_medium=letternew&utm_source=letter&ustp=W

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ - ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ В ЛІКАРНІ.

ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ В ЛІКАРНІ

"Неможливо вберегти дитину від усіх стресових ситуацій в житті, але можна навчити, як прожити ці ситуації та впоратися з емоціями - завдяки підтримці батьків.

Часом діти потрапляють в лікарню. В цей період найбільше, що вони потребують - не виховання чи залякування, а підтримку й любов.

Ось поради для батьків, які супроводжують дитину в лікарні:

УСЕ ПОЯСНЮЙТЕ

1. Розкажіть, де ви і навіщо. Дитина може не розуміти, що відбувається. Незнання породжує страх та напругу. Тому доступними малюку словами поясніть, що відбувається, що це за місце, навіщо ви тут, хто ці люди і що вони роблять. Розкажіть, коли і за яких умов повернетеся додому.

2. Попереджуйте, детально описуйте процедури. Перед кожним медичним втручанням поясніть дитині, що зараз робитимуть, доступною дитині мовою: "Зараз лікарка намаже руку холодним, буде трошки лоскітно, потім притисне, потім поставлять голочку, буде трошки боляче, але недовго, це можна потерпіти. Важливо не ворушити рукою, я допоможу тобі тримати руку. Потім голочку заберуть" тощо. Знання заспокоюють.

3. Розкажіть про свій дитячий досвід чи знайомих. Акцентуйте, що все закінчилось добре.

БАЗОВА ДОВІРА ДО БАТЬКІВ

4. У дитини має бути розуміння: все, що з нею роблять, - з дозволу мами і на користь дитині. Не варто сварити лікарку за укол "погана тьотя образила тебе" - так підривається довіра і в дитини вселяється страх, що мама не здатна захистити її. Не слід обманювати, що пальчик не болітиме, інакше дитина вирішить, що мамі не можна вірити. Краще сказати, що "це буде неприємно, але це можна потерпіти, зате потім... (придумати щось приємне)".

БАЗОВА ДОВІРА ДО ЛІКАРІВ

5. Не лякайте дитину медперсоналом чи процедурами: "Не слухаєшся? Зараз покличу лікаря зробити укол!". Укол - це не покарання, а лікування! Дитині буде комфортно, якщо знатиме, що оточена хорошими людьми, які допомагають одужати.

6. У присутності дитини не критикуйте медперсонал чи умови лікарні - це посилює тривогу дитини. Краще розкажіть свої переживання по телефону, коли дитина не чує.

ПРИЙМАЙТЕ, А НЕ ЗАСУДЖУЙТЕ ЕМОЦІЇ

7. Приймайте, а не засуджуйте емоції дитини, хоч їх у стресі може бути багато. Замість "Припини скиглити!" - "Я розумію, тобі зараз сумно. Що я можу для тебе зробити?".

8. Не порівнюйте дитину з іншими: "Ніхто не плаче, а ти рюмсаєш!" Це не заспокоює. До того ж, в інший момент плакати може хтось інший.

ПОЗИТИВНІ СТИМУЛИ

9. Замість погроз, докорів, приниження - використовуйте слова підбадьорення й підтримки. Жодних погроз втратою любові! "Не слухатимешся - я піду від тебе/не любитиму" - неприпустимо.

10. Замість негативних стимулів ("якщо не вип'єш пігулки - я заберу планшет") використовуйте позитивні ("вип'єш ліки - подивимось мультик"). Суть та сама, але емоції різні.
Позитивні емоції сприяють одужанню. Грайтеся, обіймайтеся.

11. Творчість допомагає переживати кризові ситуації. Ліпіть, малюйте, фантазуйте!).

ДБАЙТЕ ПРО СЕБЕ

12. Обов'язково дбайте про себе, шукайте джерела ресурсу, щоб було чим ділитися з дитиною. Запитуйте себе "Чим я можу себе розважити, втішити?". Спокійні та позитивно налаштовані батьки передають цей настрій і своїм дітям, а це - безцінно для одужання!

Інформація на основі книги "Секрети спокою "лінивої мами"" Анни Бикової."

У ВАС ВПЕРТА ДИТИНА? ОСЬ ЧОМУ ВАМ ПОЩАСТИЛО.

У ВАС ВПЕРТА ДИТИНА? ОСЬ ЧОМУ ВАМ ПОЩАСТИЛО

Якщо ваша дитина любить демонструвати свій характер і на усе має власну думку, не поспішайте її карати. Науковці стверджують, що такі діти частіше досягають успіху в дорослому житті.

Американка Донна Горман, авторка книжки “Довідник з виживання для дружини дипломата”, поділилась одним випадком із життя, а точніше — ситуацією, яка сталась багато років тому в дитячому садочку з її дочкою Ейнслі. Вчителька покарала дівчинку, посадивши її окремо від усіх дітей, і сказала, що повернутись до них вона зможе після того, як буде готова розказати про те, що зробила. Однак Ейнслі просиділа так, і коли діти їли, і коли вчились. Лише після обіду вона вирішила заговорити. Учителька була здивована таким рішенням, однак не мама дівчинки.

Колись бабуся Ейнслі, в минулому директорка школи, сказала Донні, що мати дітей із сильним характером — дуже добре, адже вони не піддаються впливу однокласниць та однокласників і рідше потрапляють у неприємності в школі. Та від цього Донні не полегшало, вона розуміла, що її дитина має власну думку стосовно усього — як одягатись, коли йти спати і т. д.

Однак одне із досліджень підтвердило слова бабусі. Науковці спостерігали за дітьми від навчання в школі і до зрілого віку, та виявили, що ті, які часто порушували правила або в інший спосіб не підкорювались батькам, досягали більшого в житті, ставали успішнішими та багатими.

Тож все, що залишається Донні Горман та іншим батькам непокірних дітей, — це радіти за своє чадо, адже у нього є всі шанси досягнути того, про що більшість може лише мріяти.

Однак варто зазначити, що дослідження не пояснює існування тісної залежності між порушенням правил та високим доходом в дорослому віці.

Окрім цього, в дослідженні мова іде про те, що такі діти можуть конкурувати з іншими в класі, а в дорослому віці — вимагати більшого на роботі, боротись за підвищення заробітної плати, та навіть інколи вдаватись до певних неетичних дій заради досягнення своєї мети.

Як зрозуміти, що у вашої дитини справді сильний характер?
У таких дітей добре розвинута інтуїція, завдяки якій вони боротимуться за свою думку навіть тоді, коли це нелогічно. Вони добиваються того, чого хочуть, за будь-яку ціну.

Чи добре мати дитину із сильним характером?
Психоаналітики_ні стверджують, що діти із силою волі більш схильні робити те, що правильно, аніж те, що роблять їхні друзі. Якщо батьки можуть мотивувати дітей і повернути їхній запал на навчання чи досягнення певної мети, такі діти можуть стати справжніми лідер(к)ами, які все робитимуть правильно, навіть якщо ніхто їм в цьому не допомагатиме.

Це все звучить дуже добре, тому що хто б не хотіла/-в мати дитину, яка зможе підкорити не одну вершину? Але як пройти весь цей довгий шлях боротьби?

Насправді все не так складно, як здається. Батькам просто потрібно:

- розмовляти з дітьми;
- прислухатись до них;
- давати їм можливість пояснювати свою точку зору.

Інколи в дію вступає мислення на кшталт: “Я старша/-ий, я краще знаю, як все має бути, і метрове дитя не вказуватиме мені, що робити”.

Але коли наступного разу ваш маленький генератор ідей прийде до вас із свіжою думкою, глибоко вдихніть та вислухайте його, і в майбутньому ви пожинатимете плоди цієї витримки.

Усі батьки хочуть, щоб їхні діти були успішними. Тому не заважайте їм досягати цього, адже прояв впертості показує, що дитина на правильному шляху.

Розшифровка дитячої поведінки.

Як правильно надати дітям підтримку? Національна дитяча "гаряча лінія".

Національна дитяча "гаряча лінія"

Часто діти бояться ставити запитання або просити підтримки. Тому батькам і вчителям потрібно бути уважними до своїх дітей і учнів і бачити, хто з них потребує особливої уваги. Будьте пильними і будуйте відносини тільки на довірі і підтримці!

Якщо ви маєте питання про стосунки з дітьми або відчуваєте, що ваша дитина може перебувати в стресовій ситуації - телефонуйте на Національну дитячу "гарячу" лінію 116 111 (з мобільного) або 0 800 500 225 (зі стаціонарного) та отримайте консультацію нашого спеціаліста. Ми працюємо в будні дні з 12:00 до 16:00.

Тетяна Шепітко